Тривога не завжди починається з думок. Іноді вона починається з тіла.
Стискається живіт, напружуються плечі, важко зробити глибокий вдих, з’являється ком у горлі, головний біль, прискорене серцебиття або біль, для якого складно знайти очевидну фізіологічну причину.
Тіло не вигадує ці симптоми. Але іноді воно починає говорити про те, що ми довго не помічаємо або не дозволяємо собі прожити.
У гештальт-терапії ми не намагаємося одразу «прибрати» симптом. Мені важливо разом із людиною дослідити: що відбувається з нею саме зараз? Чого вона боїться? Де стримує злість, сум, бажання чи сльози? Де змушує себе витримувати більше, ніж насправді може?
Тривога часто виникає там, де багато невизначеності й мало внутрішньої опори. Коли людина постійно контролює себе, інших, майбутнє, власні реакції, тіло залишається в стані готовності до небезпеки.
Поступово в терапії можна навчитися помічати цей момент раніше: не тоді, коли тіло вже кричить, а тоді, коли напруга тільки починає з’являтися.
Мета терапії не в тому, щоб ніколи більше не тривожитися. Тривога є нормальною частиною життя. Важливо навчитися краще розуміти її, витримувати невизначеність і повертати собі можливість вибору.
І водночас тілесний симптом завжди варто перевіряти з медичного боку. Психологічне пояснення не скасовує фізіологію.