Чому ми можемо дуже хотіти близькості і водночас відштовхувати людину, коли вона стає занадто близькою?
Стосунки часто показують нам не тільки те, як ми любимо, а й те, що з нами відбувається поруч з іншою людиною.
Хтось постійно боїться бути покинутим і потребує підтверджень любові. Хтось, навпаки, віддаляється, щойно стосунки стають серйозними. Хтось звикає підлаштовуватися, щоб не втратити контакт. А хтось настільки захищає свою незалежність, що близькості майже не залишається місця.
У гештальт-терапії ми дивимося не лише на «тип прив’язаності» чи минулий досвід. Нас цікавить те, що відбувається між людьми прямо зараз.
- Як я поводжуся, коли мені страшно?
- Чи можу сказати, що мені боляче?
- Чи можу попросити? Чи витримую відмову?
- Чи можу залишатися собою, коли інша людина зі мною не погоджується?
Близькість не означає, що конфліктів немає. І не означає постійного комфорту.
Це можливість бути в контакті з іншою людиною, не втрачаючи контакту із собою.
У терапії ми можемо поступово досліджувати власні способи будувати стосунки, помічати звичні сценарії та знаходити більше свободи там, де раніше працював лише автоматичний захист.
Бо зрілі стосунки не про те, що нам ніколи не страшно.
Вони про те, що у стосунках достатньо місця і для «я», і для «ти», і для «ми».